Публікації

Опубліковані огляди

Мікрокінезитерапія у світі

https://www.getcop.org/

Мікрокінезитерапія є частиною GETCOP (Groupe d’Évaluation des Thérapies Complémentaires Personnalisées et des Pratiques Innovantes) – Групи оцінки персоналізованих додаткових методів лікування та інноваційних практик.

Мікрокінезитерапія спочатку розвивалася у Франції. Було засновано єдиний центр навчання для всіх країн:

CFM (Centre de Formation de la Microkinésithérapie) https://microkinesitherapie.fr/

Навчання проводять сертифіковані спеціалісти CFM https://microkinesitherapie.fr/international/

Опубліковані дослідження

1990 р. – Лікування альгонейродистрофічного синдрому верхньої кінцівки методом мікрокінезитерапії.

Альгонейродистрофія (синдром Зудека) – больовий синдром, що виникає після травми кінцівок, супроводжується тривалими вазомоторними, трофічними порушеннями та остеопорозом. Це тяжке захворювання, лікування якого у межах традиційної медицини тривале й складне, а результати часто незадовільні.

Результати: Мікрокінезитерапія дозволяє за один сеанс досягти стійкого зменшення болю, покращення трофіки та рухливості.

2006 р. – Дослідження лікування мікрокінезитерапією у 300 пацієнтів із болем у попереку.

Покращення після сеансу мікрокінезитерапії становило 78%.

Один сеанс допоміг пацієнтам відчути значне полегшення як у зменшенні болю, так і у руховому дефіциті. У всіх хворих спостерігалися рівномірні покращення, що стосувалося всіх видів “непрацездатності”.

2013 р. – Електрофотонна візуалізація мікрокінезитерапії.

У досліді застосовувалася спеціальна відеокамера, яка реєструє випромінювання фотонів, що їх випромінює живий організм під дією високочастотного електричного поля (ефект Кирліан).

Порушення функцій органів призводить до зниження або підвищення рівня фотонного випромінювання.

Досліджувалася група з 60 пацієнтів із тривалими функціональними розладами та значним психоемоційним компонентом. Симптоми: біль у хребті, порушення сну, вісцеральні прояви, втома.

Позитивні ефекти проявлялися впродовж перших восьми днів після сеансу та стабілізувалися протягом чотирьох тижнів.

Вимірювання кількості фотонів та електронів дозволило об’єктивно перевірити вплив сеансу мікрокінезитерапії на функціональні розлади різної природи.

2014 р. – Оцінка варіабельності серцевого ритму при фіброміалгії після мікрофізіотерапії.

Фіброміалгія – захворювання, що проявляється дифузним симетричним болем у скелетних м’язах хронічного характеру.

Варіабельність серцевого ритму (ВСР) — універсальний неінвазивний інструмент вимірювання автономної нервової системи.

Було проведено два сеанси з інтервалом у 45 днів.

У всіх пацієнтів спостерігалося стійке покращення.

2016 р. – Оцінка клінічної ефективності мікрокінезитерапії при посттравматичній цервікалгії (біль у шиї). Рандомізоване подвійне сліпе клінічне дослідження.

Вплив сеансу мікрокінезитерапії на біль і діапазон рухів при гострому посттравматичному болю у шиї.

Ефект: зниження симптомів протягом 8 днів та стабілізація стану протягом наступних 3 тижнів.

2017 р. – Лікування синдрому подразненого кишечника: вплив мікрофізіотерапії.

Синдром подразненого кишечника – комплекс хронічних функціональних порушень шлунково-кишкового тракту без органічних уражень. У клініці проявляється рецидивуючим болем у животі та розладами дефекації.

Покращення після сеансу мікрокінезитерапії – 74%, плацебо – 38% (спостереження тривало 1 місяць).

2017 р. – Новий підхід до мануальної терапії імунної системи: експериментальне дослідження.

У випробуваних гормональний рівень (цитокіни) повернувся до достресового рівня.

Було підтверджено метод мануальної корекції імунної відповіді, зниженої внаслідок емоційного стресу.

Дослідження лікування мікрокінезитерапією у 300 пацієнтів з болем у попереку.

Новий підхід до мануальної терапії імунної системи: експериментальне дослідження.

У 2017 р. у міжнародному індексованому науковому довідковому журналі Medline (National Library of Medicine, USA) були опубліковані дослідження з мікрокінезитерапії. https://www.nlm.nih.gov/

У 2017 р. в індексованому науковому журналі HEGEL (HEpato-GastroEntérologie Libérale) була опублікована стаття — «Додаткова терапія: мікрокінезитерапія». У цій статті коротко викладені основи мікрокінезитерапії, а також її місце й ефективність у комплементарних підходах.

Список міжнародних публікацій:

  • Ivo Ilvan Kerppers et al. A new approach to manual therapy for the immune system: an experimental study. Ijsrm.Human, 2017; Vol. 8 (1): 137-148.
  • Grosjean D, Benini P, Carayon P. Managing irritable bowel syndrome: The impact of micro physiotherapy. J Complement Integr Med. 2017 Mar 17.
  • Baconnier P., et al. Evaluation of the clinical effectiveness of microkinesitherapy in post-traumatic cervicalgia. A randomized, double-blinded clinical trial. MTP & Rehabilitation Journal. 2016, 14.385.
  • Batkiewicz, W. Wprowadzenie do microkinezyterapii : praca recenzowana. Rehabilitacja w Praktyce. 2015, n°3, p. 36-40.
  • Pinto Pereira A., et al. Assessment of heart rate variability in fibromyalgia after micro-physiotherapy. MTP & Rehabilitation Journal. 2014, n°12, p.191-1995.
  • Permoda, A., Kowal J. Microkinezyterapia. Wielka Fizjoterapia. Elsevier Urban&Partner. 2014, Tom 3, p.81-89.
  •  Permoda, A. Mikrokinezyterapia : jeszcze malo znana. Medycyna manualna. 2012 – Tom XVI, n°1, p.
  • Grosjean, D. Pospolite Lumbago : Sondaz wsrod 300 osob cierpiacych na lumbago. About common lumbago – A survey with 300 people suffering from lumbago. Medycyna manualna. 2006, Tom X, n°2- 3, p.24-28.
  • Grosjean, D., Poquin, D. Assessment of a microkinesitherapie treatment on 300 low back pain sufferers. Medycyna manualna. 2006, Tom X, n°2-3, p.35-46.
  • Neumann, S., Mikrokinesie-Therapie : Dem vitalen Rhythmus auf der Spur. Physiopraxis, Juli-August 2004.
  • Grosjean, D., Benini, P., Leczenie pourazowego bolu karku za pomoca mikrokinezyterapii. Medycyna manualna. 2004, Tom VIII, n°3-4, p.3-6.

Список французьких публікацій:

  • Grosjean D., Benini P., Carayon P. Traitement du syndrome du côlon irritable : l’impact de la  microkinésithérapie. Hegel. 2018, vol.8, n°2, p.133-139.
  • Grosjean D. Une thérapie manuelle complémentaire : la « microkinésithérapie ». Hegel. 2017, vol.7,  n°2, p.130-136.
  • Grosjean, D., Que peut nous apporter la palpation d’un symptôme? IPMG. 2017, p.35-36.
  • Grosjean, D., Peut-on objectiver la douleur ? CSMF. 2015, p.37-38.
  • Grosjean, D., Que peut nous apporter un toucher thérapeutique ? CSMF. 2013, p. 58-60.
  • Jayet, J.M., Pignocchi, R., Vous avez dit « microkinésithérapie ?, Indépendentaire, 2013, n°109, p.88- 91.
  • Grosjean, D., Traitement des discopathies en microkinésithérapie. Profession Kiné. 2013, n°40, p.  18-22.
  • Grosjean, D., Peut-on parler d’un diagnostic palpatoire ? CSMF. 2012, p. 49-51.
  • Grosjean, D., Place de l’étiologie en kinésithérapie. CSMF. 2010, p. 98-99.
  • Grosjean, D., Existe-t-il un massage thérapeutique ? USPMG. 2008, p. 36-37.
  • Grosjean, D., La Microkinésithérapie : une kinésithérapie complémentaire ? Profession Kiné. 2006,  n°11, p. 14-16.
  • Calderara, L., Grosjean, D. Evaluation de l’apport de la microkinésithérapie dans un club de football  sur 4 années. MK France. 2001, n°17.
  • Grosjean, D., Benini, P. Effet de la microkinésithérapie sur la fibromyalgie. MK France. 2001, n°19.
  • Grau, N. Evaluation de l’effet de la microkinésithérapie en milieu sportif. MK France. 2000, n°13.
  • Grosjean, D. Kinésithérapie et fonctions viscérales : une expérimentation en double aveugle sur les  colopathies fonctionnelles. MK France. 2000, n°14.
  • Simon, T., Bettembourg, M. La microkinésithérapie dans un centre des douleurs pelviennes  chroniques de la femme. MK France. 2000, n°16.
  • Grosjean, D., La Microkinésithérapie ou le « Mouvement Rythmique Primaire ». Energie Santé.  1999, n°45, p. 64-80.    
  • Traitement des cervicalgies hautes post traumatiques par la microkinésithérapie. Kinésithérapie  scientifique. 1994, n°333, p.47-50.
  • Apport de l’embryologie à la thérapie manuelle. Kinésithérapie scientifique. 1992, n°318, p.23-28. • L’entorse de cheville en microkinésithérapie. Kiné Plus. 1991, n°16, p.5-7.
  • Zaluski, M. La microkinésithérapie : applications pratiques à l’entorse de la cheville. Sport Med.  1989, n° 9, p.26-28.
  • Microkinésithérapie et pubalgie. Kinésithérapie scientifique. 1988, n°264, p.5-10.
  • Grosjean, D., Benini, P. La microkinésithérapie : normalisation musculaire après entorse de la  cheville. Sport Med. 1988, n° 7, p.26-31.
  • Grosjean, D., Benini, P. Le traitement du torticolis congénital non opéré par la microkinésithérapie.  Annales de kinésithérapie. 1988, T.15, n°3, p.95-99.
  • Grosjean, D., Benini, P. Une approche des cervicalgies en microkinésithérapie. Annales de  kinésithérapie. 1986, T.13, n°4, p.141-149.
  • Grosjean, D., Benini, P. Implication du muscle diaphragme dans les cervicalgies. Kinésithérapie  scientifique. 1986, n°247, p.40-49.
  • Grosjean, D., Benini, P. Traitement du syndrome du canal carpien par la microkinésithérapie.  Kinésithérapie scientifique. 1985, n° 236, p.18-28. 
  • Grosjean, D., Benini, P. Les données embryologiques utilisées en microkinésithérapie. Annales de  kinésithérapie. 1984, T.11, n° 10, p.457-460. 

Заявка на навчання

Модуль S3: Мануальна підтримка фундаментальних функцій

Мета: Оволодіння новітніми методами мануальної підтримки життєво важливих функцій організму, розробленими автором методики Даніелем Грожаном.

Програма:

  • Фізіологія та біологія:
    • Проблеми онтогенезу: індивідуальний розвиток організму та його порушення.
    • Фундаментальні механізми адаптації, компенсації та елімінації (купірування дисфункцій).
  • Практичні навички:
    • Мікропальпація для виявлення порушень фундаментальних функцій.
    • Техніки мануальної підтримки для відновлення життєво важливих процесів.
    • Стимуляція механізмів адаптації та елімінації.
    • Визначення пріоритетних дисфункцій та алгоритми корекції.


Результат: Уміння підтримувати життєво важливі функції організму при тяжких хронічних патологіях, використовуючи новітні підходи мікрокінезитерапії.

Модуль S2: Позазародковий розвиток та холобіотичні процеси

Мета: Вивчення позазародкових процесів та взаємодії організму з навколишнім середовищем.

Програма:

  • Фізіологія та біологія:
    • Розвиток організму на позазародковому рівні (мікро- та макромери).
    • Холобіотичні програми: взаємодія організму з власною біотою (мікрофлорою).
    • Взаємодія організму з мінеральними речовинами.
    • Негентропійний та ентропійний розвиток.
    • Фундаментальні, динамічні та іманентні програми організму.
  • Практичні навички:
    • Мікропальпація для діагностики дисфункцій, пов’язаних із позазародковим розвитком.
    • Корекція порушень, спричинених дисбалансом холобіотичних процесів.
    • Визначення пріоритетних дисфункцій та алгоритми корекції.


Результат: Навички роботи з позазародковими процесами та відновлення балансу між організмом і його біотою.

Модуль S1: Ураження та адаптації

Мета: Оволодіння методами діагностики та корекції вроджених, набутих і доданих уражень на тканинному та клітинному рівнях.

Програма:

  • Етіологія та патологія:
    • Вроджені, набуті та додані ураження тканин і клітин.
    • Ендемічний рівень: генетичні програми та реакції, що не відповідають середовищу проживання.
    • Ксенотичні етіології: вплив ендокринних руйнівників, які не розпізнаються організмом.
  • Фізіологія:
    • Фундаментальні механізми адаптації та компенсації організму.
  • Практичні навички:
    • Мікропальпація для виявлення «слідів» уражень на тканинному та внутрішньоклітинному рівнях.
    • Техніки корекції для відновлення адаптаційних процесів.
    • Визначення пріоритетних дисфункцій та алгоритми вибору послідовності корекції.

 

Результат: Уміння діагностувати та коректувати складні ураження, пов’язані з генетичними та зовнішніми факторами, покращуючи адаптаційні можливості організму.

Модуль E3: Негентропія та захисні механізми

Мета: Оволодіння методами роботи з фундаментальними механізмами саморегуляції та захисту організму.

Програма:

  • Фізіологія та біологія:
    • Негентропія та ентропія: їх вплив на саморегуляцію та функціональне відновлення.
    • Первинні етіології та специфічні захисні механізми організму.
    • Фундаментальні програми захисту (імунні та поведінкові).
    • Розширені механізми саморегуляції для відновлення природного балансу.
  • Практичні навички:
    • Мікропальпація для виявлення первинних етіологій та їх слідів у тканинах.
    • Корекція дисфункцій, пов’язаних із порушенням захисних механізмів.
    • Стимуляція природних процесів саморегуляції та регенерації.
    • Визначення пріоритетних дисфункцій та алгоритми корекції.


Результат:
Уміння працювати з фундаментальними захисними механізмами та стимулювати природне відновлення організму при хронічних і складних патологіях.

Модуль E2: Психосоматика та трансперсональні процеси

Мета: Поглиблене вивчення психосоматичних патологій і трансперсональних аспектів, включаючи роботу зі стовбуровими клітинами.

Програма:

  • Фізіологія та біологія:
    • Негентропійні процеси та їх роль у відновленні організму.
    • Омніпатентність клітин: здатність стовбурових клітин трансформуватися в будь-які тканини.
    • Мультипатентність клітин в ембріональному розвитку.
  • Психосоматика:
    • Трансперсональні процеси: вплив колективного несвідомого.
    • Архетипи та їх роль у формуванні патологій.
    • «Життєві» шаблони, що впливають на поведінку та здоров’я.
    • Антропогенез, автогенез, анастогенез, психогенез, топогенез, метаморфогенез.
  • Практичні навички:
    • Діагностика психосоматичних порушень, пов’язаних із трансперсональними процесами.
    • Корекція дисфункцій, спричинених «життєвими» шаблонами та архетипами.
    • Мікропальпація для роботи зі стовбуровими клітинами та їх регенеративним потенціалом.

Результат: Навички діагностики та корекції складних психосоматичних порушень, включаючи трансперсональні аспекти та роботу з клітинною регенерацією.

Модуль E1: Внутрішньоклітинні процеси та психосоматика

Мета: Оволодіння методами діагностики та корекції дисфункцій на клітинному рівні з акцентом на психосоматичні аспекти.
Програма:

  • Фізіологія та біологія:
    • Негентропія та ентропія: вплив на клітинні процеси та саморегуляцію.
    • Взаємодія органів із рідинами (кров, лімфа, міжклітинна рідина).
    • Органогенез у філогенетичному контексті.
    • Гормональні осі: взаємозв’язок гормонів головного мозку та статевих гормонів.
    • Регенерація та роль стовбурових клітин.
    • Апоптоз (програмована загибель клітин).
    • Прискорення/уповільнення біологічних «годин» організму.
  • Психосоматика:
    • Деформація сприйняття реальності.
    • Поведінкові стереотипи та їх вплив на здоров’я.
    • Формування «картинки» майбутнього.
    • Робота з фобіями.
    • Генерація та еволюція особистості.
    • Взаємодія особистості з соціумом.
  • Практичні навички:
    • Мікропальпація для виявлення слідів дисфункцій на клітинному рівні.
    • Техніки корекції, спрямовані на відновлення регенеративних процесів.
    • Діагностика психосоматичних порушень та їх впливу на організм.


Результат: Уміння працювати з внутрішньоклітинними процесами та психосоматичними порушеннями, що впливають на регенерацію та загальний стан організму.

Модуль P3: Спадковість та хронічні захворювання

Мета: Оволодіння методами роботи зі спадковими дисфункціями та хронічними станами.

Програма:

  • Етіологія:
    • Спадкові «слабкості» органів, пов’язані з екстраембріональним мезобластом (кров, гамети).
    • Вплив вірусів, інтоксикацій, травм та інших факторів, що ініціюють нові спадкові порушення.
    • Емоційно-психологічні травми, що впливають на регенеративні процеси.
  • Практичні навички:
    • Пальпація екстраембріонального мезобласту для діагностики спадкових порушень.
    • Виявлення та корекція «слідів» негативних переживань на різних стадіях розвитку (внутрішньоутробний період, дитинство, підлітковий вік).
    • Діагностика та лікування «блокувань» регенеративних можливостей органів.
    • Визначення пріоритетних дисфункцій та алгоритми корекції.


Результат:
Уміння діагностувати та коректувати хронічні захворювання і спадкові порушення, включаючи їх зв’язок з емоційними та зовнішніми факторами.

Модуль P2: Психосоматика та спадковість

Мета: Вивчення психосоматичних патологій, пов’язаних з емоційними навантаженнями та сімейною схильністю. Програма:

  • Етіологія:
    • Екзистенційні та комунікативні стреси, що впливають на формування особистості.
    • Психосоматичні патології, включно зі спадковими та набутими.
    • Вплив внутрішньоутробного періоду та сімейних зв’язків на психологічні проблеми.
  • Анатомія та фізіологія:
    • Ембріологічні особливості кори надниркових залоз і головного мозку.
    • Взаємозв’язок між органами та психоемоційним станом.
  • Практичні навички:
    • Діагностика часу та причин виникнення дисфункцій внутрішніх органів.
    • Корекція проблем, пов’язаних із самореалізацією та міжособистісними стосунками.
    • Тестування балансу часу та простору у функціонуванні органів.
    • Визначення пріоритетних дисфункцій та алгоритми корекції.

 

Результат: Навички виявлення та усунення психосоматичних порушень, включаючи спадкові фактори, що впливають на внутрішні органи та психіку.

Модуль P1: Зовнішнє середовище та стрес

Мета: Оволодіння методами діагностики та корекції дисфункцій, спричинених зовнішніми факторами та емоційним стресом.

Програма:

  • Етіологія:
    • Діагностика зовнішніх впливів: інфекції (віруси, бактерії), токсини (мінеральні, рослинні, тваринні), травми, електромагнітні хвилі, випромінювання (рентген, МРТ, КТ), хіміотерапія, температурні ураження (опіки, обмороження), кліматичні фактори.
    • Психосоматичні порушення: стрес, що викликає ендокринні патології, вегетативні розлади, неврози або психози.
  • Принципи:
    • Розуміння механізму «запису» слідів зовнішніх і внутрішніх впливів у тканинах.
    • Розмежування етіологій на зовнішні (інфекції, токсини) та внутрішні (психосоматичні).
  • Практичні навички:
    • Мікропальпація для виявлення зон, специфічних для різних етіологій (мікроорганізми, токсини, електромагнітне навантаження, травми, стрес).
    • Тестування «пам’яті тіла» на сліди фізичних і психосоматичних впливів.
    • Визначення пріоритетних дисфункцій та алгоритми вибору послідовності корекції.

 

Результат: Уміння діагностувати та коректувати дисфункції, спричинені зовнішніми факторами та емоційним стресом, з урахуванням їх філогенетичної реєстрації в тканинах.

 

Модуль C: Нервова система та слизові оболонки

Мета: Оволодіння методами роботи з дисфункціями нервової системи , слизових оболонок та уро-генітальної системи.

Програма:

  • Ембріологія: Особливості розвитку неокортексу, палеокортексу, симпатичної та парасимпатичної нервової системи та уро-генітальної системи (mesoblastus intermedialis).

  • Етіологія: Специфічні фактори, що впливають на різні рівні нервової системи (стрес, травми, психоемоційні порушення).

  • Анатомія та дисфункції:

    • Порушення в роботі нервової системи.
    • Сколіози: зв’язок з ембріологією сечостатевої системи та рівнем стресу.
    • Дисфункції паренхіматозних органів і слизових оболонок порожнистих органів.
  • Практичні навички:

    • Пальпаторна діагностика та корекція дисфункцій нервової системи.
    • Протоколи тестування нервової системи з урахуванням м’язових взаємозв’язків.
    • Визначення пріоритетних дисфункцій та алгоритми корекції.

Результат: Уміння діагностувати та коректувати порушення сечостатевої та нервової системи, включаючи психосоматичні та неврологічні проблеми.

Модуль B: Периферичні м’язи та вісцеральні зв’язки

Мета: Вивчення взаємозв’язків периферичних м’язів із внутрішніми органами та їх корекція.

Програма:

  • Ембріологія: Особливості формування кінцівок (mesoblastus lateralis). Особливості ембріології кісток лицьового черепа. М’язова система шиї.
  • Анатомія: Гладком’язова мускулатура внутрішніх органів, зв’язковий апарат та їх фасціальні зв’язки з кістками тулуба.
  • Типи дисфункцій:
    • Травматичні (пошкодження кінцівок).
    • Психосоматичні (вплив на вісцеральні органи).
  • Практичні навички:
    • Діагностика дисфункцій скелетних і гладком’язових тканин внутрішніх органів.
    • Техніки мікропальпації для виявлення вісцерально-м’язових порушень.
    • Протоколи тестування всієї м’язової системи в рамках одного сеансу.
    • Визначення пріоритетних дисфункцій та алгоритми корекції.
    • Взаємозв’язок ембріонально-м’язової ланцюжка із суглобами руки або ноги.

Результат: Навички діагностики та корекції дисфункцій периферичних м’язів та їх зв’язків із внутрішніми органами.

Модуль A: М’язова система

Оволодіння діагностикою та корекцією дисфункцій глибоких м’язів тіла та пов’язаних структур.

Мета: розуміння ембріонального розвитку глибоких м’язів тіла, їх зв’язку з шкірними зонами, діагностики та корекції дисфункцій м’язів і пов’язаних структур.

Програма:

  • Ембріологія: Вивчення формування мезобласту та метамеризації зародка, ембріональної закладки кісток черепа, тазу та хребетного стовпа.
  • Анатомія: Особливості будови кісток черепа та груп м’язів (mesoblastus axialis, paraxialis, longitudinalis), зв’язок із шкірними зонами, особливості діагностики.
  • Типи дисфункцій:
    • Травматичні (переломи, вивихи, ушкодження м’язів і зв’язок).
    • Психосоматичні (вплив стресу та емоцій на стан м’язів).
  • Практичні навички:
    • Діагностична мікропальпація: визначення дисфункцій.
    • Лікувальний вплив: техніки корекції м’язових дисфункцій.
    • Протоколи тестування м’язової системи в рамках одного сеансу.
    • Визначення пріоритетних дисфункцій та алгоритми вибору послідовності корекції.

Результат: Уміння виявляти та усувати дисфункції глибоких м’язів тіла, проводити діагностику м’язів з використанням шкірних зон, здійснювати корекцію, покращуючи їх функціональний стан.

М'язи, що проробляються на семінарі: